Словник української мови (1927)/дулевина
| ◀ дуксати | Словник української мови Д дулевина |
дулей ▶ |
|
Дуле́вина, ни, ж. Сильно закаленная сталь. КС. 1887. III. 584. Нічого, друже, не журися: в дулевину себе закуй. Шевч. 581. *Ніже ні не перемінився, наче він з дулевини був. Кон.