Словник української мови (1927)/дудник
| ◀ дудло | Словник української мови Д дудник |
дудніти ▶ |
|
Ду́дник, ка, м. = Дуда́рь 1 и 2. За три копи жолудики продала, а за копу дудника наняла: заграй мені, дуднику, у дуду. Чуб. III. 176. Ум. Ду́дничок. Заграй, дудничку, — танцюй, дурничку. Ном. № 12519.