Словник української мови (1927)/дуда
| ◀ дугівка | Словник української мови Д дуда |
дударенько ▶ |
|
Ду́да, ди, ж. Пошлина за право окрестить дитя. Піднялися за оранди, за жидівські дуди, що терпіли — не стерпіли убогії люди. К. Досв. 13.
Дуда́, ди́, ж. Музыкальный инструмент, род свирели. Біда як дуда: куди йде, то реве. Ном. № 2369. Ні швець, ні мнець, ні в дуду грець. Ном. № 2965. Заграй мені, дуднику, у дуду. Чуб. III. 176. Ум. Ду́дка, ду́дочка.