Словник української мови (1927)/дуброва
| ◀ дубрівник | Словник української мови Д дуброва |
дубровина ▶ |
|
Дубро́ва, ви, ж. 1) Дубовый лес. Шух. I. 177. 2) = Дібро́ва. Ум. Дубрі́вка, дубрі́вонька. На дубрівці пасу вівці, в долині не був єм. Гол. IV. 456. Зеленая дубрівонько! чого в тебе пеньку много, зеленого да ні одного? Мет. 155.