Словник української мови (1927)/дубовий
| ◀ дубняк | Словник української мови Д дубовий |
дубовик ▶ |
|
Дубо́вий, а, е. Дубовый. Щоб тобі дубовий хрест. Ном. № 3783. Високим валом воно (село) обсипалось і по валу дубовими палями опарканилось. К. Хмельн. 97. Дубо́ва ла́па. Раст. Sticta pulmonacea. ЗЮЗО. I. 137. Дубо́ві листки́. Род вышиванья на женских сорочках. Чуб. VII. 427. *Да́ти дубо́вого са́ла. Изгнать капризы побоями. Хот. Нік.