Словник української мови (1927)/дрібнота

by Борис Грінченко

◀ дрібнолистий

Словник української мови Борис Грінченко Д дрібнота

дрібнюній ▶

Київ: Горно, 1927

Дрібно́та, ти, ж. Мелюзга, мелочь. Тоді то вже орда значних людей у полонь залюбки брала, а дрібноту панів без жалю стинала. К. Хмельн. 66. Дрібна дрібнота. К. Кр. 23. Ум. Дрібно́тка, дрібно́тонька.