Словник української мови (1927)/дрібка
| ◀ дрібен | Словник української мови Д дрібка |
дрібковий ▶ |
|
Дрі́бка, ки, ж. = Дрібо́к. Соли дрібка. Рк. Левиц. Дрі́бку. Немного. Дрібку постояти і поговорити. Вх. Зн. 16. *А ні дрі́бки. Ни капельки. Хапає розпечене залізо просто в руку…, а залізо не пече його ані дрібки. Франко.