Словник української мови (1927)/дряпіжник

by Борис Грінченко

◀ дряпіжний

Словник української мови Борис Грінченко Д дряпіжник

дряпіжниця ▶

Київ: Горно, 1927

Дряпі́жник, ка, м. 1) Хищник, грабитель. Стор. М. Пр. 29. 2) Взяточник, обдирало. Мир. ХРВ. 85.