Словник української мови (1927)/дряпучий
| ◀ дряпуга | Словник української мови Д дряпучий |
дряп'я ▶ |
|
Дряпу́чий, а, е. 1) Любящий царапаться. Кіт дряпучий. 2) Задорливый. Ти його тільки займи — він такий дряпучий, що зараз і битися буде. Киев. у.
| ◀ дряпуга | Словник української мови Борис Грінченко Д дряпучий |
дряп'я ▶ |
|
Словник української мови — Д
дряпучий
Борис Грінченко
1927
Дряпу́чий, а, е. 1) Любящий царапаться. Кіт дряпучий. 2) Задорливый. Ти його тільки займи — він такий дряпучий, що зараз і битися буде. Киев. у.