Словник української мови (1927)/дрохва
◀ дротянка | Словник української мови Д дрохва |
дрохвеня ▶ |
|
Дрохва́, ви́, ж. Драхва. Грин. II. 158, 157. О. 1861, XI. 100. Зосталась цариця серед степу одним одна. Однак не покида її господь: підійде до неї дика коза, от вона подоїть молочка та й нап'ється; поналітають до неї дрохви, хохітва і нанесуть яєчок. Стор. I. 74. По кущах між дерезою ходять дрохви табунами. Щог. В. 53.