Словник української мови (1927)/дробина

by Борис Грінченко

◀ дробелячів'я

Словник української мови Борис Грінченко Д дробина

дробинник ▶

Київ: Горно, 1927

Дробина́, ни́, ж. соб. 1) Домашние птицы. Сим. 137, 142. К. Дз. 214. 2) Мелкие пресмыкающиеся, также черви. Хай йому́ дробина́ сни́ться! — нехорошее пожелание мертвому. Мнж. Ск. 179. 3) Дрова из тонких веток. Каменец. у. 4) Мелкие вещи. НВолын. у. 5) Мелькие деньги. НВолын. у. 6) Мелкие куски. Посікли Ігнатка, посікли братка на… дробину. Молодик. (1843), 141. *7) Маленькие дети (частые). Погляди лишень, моя дробина зовсім голюсінька, та й ми самі не витримаємо такої стужі. Франко.