Словник української мови (1927)/дриґ

by Борис Грінченко

◀ дригтіти

Словник української мови Борис Грінченко Д дриґ

дриґавка ▶

Київ: Горно, 1927

Дриґ, меж., выражающее быстрое одноразовое движение ногой. Дриґ ногою! круть ріжками! Г. Арт. (О. 1861. III. 104).

Дриґ, ґу, м. Стремление, порыв, устремление. У нього до жіноти дриґ великий. Гайсин. у. До таких справ треба дриґ мати. Херс. Нік.