Словник української мови (1927)/драпач
| ◀ драпатий | Словник української мови Д драпач |
драпачка ▶ |
|
Драпа́ч, ча́, м. 1) Шерстобой, употребляющий для очистки шерсти проволочные щетки. Вас. 202. *2) = Дряпа́к 3. *3) Испорченное перо. Це драпач якийсь, не перо: тільки папір дере. Умань. Ефр.