Словник української мови (1927)/драний
| ◀ дранець | Словник української мови Д драний |
драниця ▶ |
|
Дра́ний, а, е. 1) Рваный, порваный, в дырах. Пізнають хлопці і в драній сорочці. Ном. № 11245. Шинкарочко молода! Повірь меду й вина. — Не повірю, не продам, бо на тобі каптан дран. Чуб. V. 201. 2) Ободранный, облупленный. Я коза ярая, пів бока драная, пів бока луплена. Ном. № 9267.