Словник української мови (1927)/до-шниру
| ◀ до-шмиги | Словник української мови Д до-шниру |
до-шниря ▶ |
|
До-шни́ру, до-шни́ря, нар. Совершенно, дочиста. Усе до-шниру забрали у двір. Вона видрала з-за нігтя все до шниру, все йому росказала. Полт. См. Шнир.