Словник української мови (1927)/доїти
| ◀ доїстися | Словник української мови Д доїти |
доїтися ▶ |
|
Доїти, дою́, їш, гл. Доить. Дівка пішла корови доїти. Рудч. Тоді іде Петрусичок, як доють овечки. Чуб. Дій ті корови, що од батька нагнала. Мет. 49.
| ◀ доїстися | Словник української мови Борис Грінченко Д доїти |
доїтися ▶ |
|
Словник української мови — Д
доїти
Борис Грінченко
1927
Доїти, дою́, їш, гл. Доить. Дівка пішла корови доїти. Рудч. Тоді іде Петрусичок, як доють овечки. Чуб. Дій ті корови, що од батька нагнала. Мет. 49.