Словник української мови (1927)/доюн

by Борис Грінченко

◀ дощуватий

Словник української мови Борис Грінченко Д доюн

доянка ▶

Київ: Горно, 1927

Дою́н, на́, м. *Доильщик, переносно: пользующийся чужим трудом, кулак. По два доюни 'дбувать. Ном. № 13739. Такий доюн, що куди. Ном. № 1628. *Доюни та жиди біля людського лиха руки гріють та радіють. Кон.