Словник української мови (1927)/дочка
| ◀ дочісуватися | Словник української мови Д дочка |
до-чмиги ▶ |
|
Дочка́, ки́, ж. Дочь. І появив він (Адам) сини і дочки. К. Св. П. I. кн. М. V. 4. Вона князька дочка. МВ. II. 32. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Мет. 81. Ум. До́ченька, до́чечка. Чуб. II. 69. Кв. I. 15. Встань, моя дочечко, встань, моя галочко. Млр. л. сб. 125.