Словник української мови (1927)/дочитати

by Борис Грінченко

◀ дочистити

Словник української мови Борис Грінченко Д дочитати

дочитувати ▶

Київ: Горно, 1927

Дочи́тувати, тую, єш, сов. в. дочита́ти, та́ю, єш, гл. Дочитывать, дочитать. Той, стоя перед образом, дочитував своїх молитов. К. ЧР. 53. Дочитавши, Єремія зобгав у жмені лист. Стор. М. Пр. 88.