Словник української мови (1927)/дохожати
| ◀ дохожалість | Словник української мови Д дохожати |
дохождати ▶ |
|
Дохожа́ти, жа́ю, єш, гл. = Дохо́дити. 1) Нехай би нас стали козаки зачувати, до нас дохожати, смерти нашої доглядати. Макс. (1849), 18. 2) Я до тебе, дівчинонько, я до тебе дохожав, я до тебе, серце моє, чорну стежку утоптав. Млр. л. сб. 310. Слічная панна да там дохожала, злото позбірала, золотару дала. Чуб. III. 391. 3) До ро́зуму дохожа́ти. Созревать умственно. Стали тії сини до розуму дохожати, стали собі молодії подружжя знахожати. Мет. 347.