Словник української мови (1927)/дотепний
◀ дотеперішній | Словник української мови Д дотепний |
дотепник ▶ |
|
Доте́пний, а, е. 1) Способный. Дотепна до всякого діла. Шевч. 296. А в нас такого дотепного коваля ізроду не було. К. ЧР. 331. *2) Остроумный. Сл. Нік.