Словник української мови (1927)/достерегти

by Борис Грінченко

◀ достемено

Словник української мови Борис Грінченко Д достерегти

достерігати ▶

Київ: Горно, 1927

Достеріга́ти, га́ю, єш, сов. в. достере́гти́, режу́, же́ш, гл. 1) Следить, выследить, наблюдать. Я достерігаю всяку річ. НВолын. у. Таки достеріг вовка. Радомысл. у. Я достеріг, де воно дівається. НВолын. у. Про що мене що дня достерігати і цілитись на мене що години. К. Іов. 17. *2) Устеречь, уберечь. Ви спіть у хаті, а грушу я сам достережу. Крим.