Словник української мови (1927)/достача
| ◀ достаточний | Словник української мови Д достача |
достачання ▶ |
|
Доста́ча, чі, ж. 1) Часть, следуемая мельнику за помол? 2) Изобилие. 3) Необходимый для работы материал. Аби ваша достача, а ми хоч який віз, то зробим.