Словник української мови (1927)/досвіт
| ◀ досвідчити | Словник української мови Д досвіт |
досвітковий ▶ |
|
До́світ, ту, м. Рассвет. І прийшов я із панщини вже перед досвітом. Грин. III. 633. У вікно полився тихий досвіт. Левиц. I. 463. У-до́світа. На рассвете, перед рассветом. У-досвіта встав я… темно ще на дворі; де-не-де по хатах ясне світло сяє. К. Досв.