Словник української мови (1927)/досвідчатися
| ◀ досвідчати | Словник української мови Д досвідчатися |
досвідчений ▶ |
|
Досвідча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. досві́дчитися, чуся, чишся, гл. Ссылаться на чье-либо свидетельство до какого-либо времени. Досвідчився циган жінкою й дітьми, поки забрали всіх у тюрму. Васильк. у. 2) Убеждаться, убедиться по опыту; узнавать, узнать. Перемагала свій жаль як тільки мога, щоб люде не досвідчились. Г. Барв. 168.