Словник української мови (1927)/дорідний
| ◀ дорідливий | Словник української мови Д дорідний |
доріженька ▶ |
|
Дорі́дний, а, е. 1) Урожайный. Хвалить бога, тепер дорідний год на всячину. Васильк. у. 2) Рослый, крупный. Дорідне жито. Канев. у. 3) Прирожденный, врожденный. Дорідна відьма, а єсть відьми роблені, — мати дочці так поробе, шо вона й відьмою стане. Александрийск. у. Слов. Д. Эварн.