Словник української мови (1927)/дорозумовуватися
| ◀ дорозумітися | Словник української мови Д дорозумовуватися |
дорослий ▶ |
|
Дорозумо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. дорозумува́тися, му́юся, єшся, гл. ( = Дорозумі́тися). Додумываться, додуматься, соображать, сообразить. Усяке по своєму дорозумовується. О. 1862. Х. 115. Чи ти зажурився, чи ти загадався, — хто ж би то по тобі дорозумувався? К. Досв. 149.