Словник української мови (1927)/доробляти

by Борис Грінченко

◀ дороблювати

Словник української мови Борис Грінченко Д доробляти

дороблятися ▶

Київ: Горно, 1927

Доробля́ти, ля́ю, єш, сов. в. дороби́ти, блю́, биш, гл. 1) Доделывать, доделать. Ішов робить, доробляти, щоби дали вечеряти. Чуб. V. 1014. 2) Дорабатывать, доработать, доканчивать, докончить. Не ївши і дня доробив. Мнж. 127.