Словник української мови (1927)/допитуватися

by Борис Грінченко

◀ допитувати

Словник української мови Борис Грінченко Д допитуватися

допів- ▶

Київ: Горно, 1927

Допи́туватися, туюся, єшся, сов. в. допита́тися, та́юся, єшся, гл. 1) Узнавать, узнать, выспрашивать, выспросить. Царь допитується: чого ти, дочко, журишся? Рудч. Ск. II. 32. *— кого́. Допытываться у кого. Допитувався він тих, що читали газети, що там чувати на широкім світі. Борд. Допита́тись сло́ва. Узнать решение. Поїхали до свата слова допитаться. НВолын. у. 2) Находить, найти кого-либо при помощи расспросов. Скоро козак нетяга Насті Горової, кабашниці степової допитався, зараз у світлицю вбрався. ЗОЮР. I. 201. Допитався до того багатого купця. Грин. II. 326.