Словник української мови (1927)/допити
| ◀ допитати | Словник української мови Д допити |
допитки ▶ |
|
Допива́ти, ва́ю, єш, сов. в. допи́ти, п'ю́, п'є́ш, гл. 1) Допивать, допить. Не допивай, не доливай, — не будеш п'яний. Ном. № 11449. Чом ви… пива не допиваєте? ЗОЮР. I. 224. 2) Пить сколько хочется. Сестро ж моя, сестро, перепеличенько, чого ізмарніло білеє личенько? Чи не допивала, чи не доїдала, чи темної нічки та й не досипляла? Чуб. V. 928. Сама не ззість і не доп'є, — його нагодує. Шевч. 105.