Словник української мови (1927)/допирати
| ◀ допинатися | Словник української мови Д допирати |
допиратися ▶ |
|
Допира́ти, ра́ю, єш, сов. в. допе́рти, пру́, ре́ш, гл. Дотаскивать, дотащить. Пшона мішок… коли б хто поміг доперти до хутора. К. ЧР. 356.
*Допира́ти, ра́ю, єш, сов. в. допра́ти, доперу́, пере́ш, гл. Достирывать, достирать.