Словник української мови (1927)/допевнити
| ◀ допевнення | Словник української мови Д допевнити |
допевняти ▶ |
|
Допе́вня́ти, ня́ю, єш, сов. в. допе́внити, ню, ниш, гл. Уверять, уверить.
| ◀ допевнення | Словник української мови Борис Грінченко Д допевнити |
допевняти ▶ |
|
Словник української мови — Д
допевнити
Борис Грінченко
1927
Допе́вня́ти, ня́ю, єш, сов. в. допе́внити, ню, ниш, гл. Уверять, уверить.