Словник української мови (1927)/допадати

by Борис Грінченко

◀ доочне

Словник української мови Борис Грінченко Д допадати

допадатися ▶

Київ: Горно, 1927

Допада́ти, да́ю, єш, сов. в. допа́сти, паду́, де́ш, гл. 1) Захватывать, захватить. 2) Очень желать, пожелать. Безличн. Коли допадає вам, — загубіть мою душу. МВ. (О. 1862. I. 104). 3) Допа́сти коня́. Вскочить на лошадь.