Словник української мови (1927)/донімати
| ◀ донігатися | Словник української мови Д донімати |
донін ▶ |
|
Доніма́ти, ма́ю, єш, сов. в. доня́ти, дійму́, меш, гл. = Дійма́ти. Він йому віри не донімає. ЗОЮР. Я б старість продала, — ціни не доняла, молодість купила, — ціни б доложила. Г. Барв. 411.