Словник української мови (1927)/доносити
◀ донос | Словник української мови Д доносити |
доношати ▶ |
|
Доно́сити, но́шу, сиш, сов. в. доне́сти́, су́, се́ш, гл. 1) Доносить, донести до какого-либо места. Ложки до рота не донесе. Ном. № 11742. Донести́ ря́ду. Окончить потчивать водкой ряд гостей. Ряду… донести не стало, — долийте пляшку. 2) Сообщать, сообщить. І було після сіх прилук, що донесено Оврамові так: он і Мелха породила сини братові твоєму Нахорові. К. Св. Пис., кн. I. Мус. XXII. 20. Донести́ ві́сти. Известить. Ох пошлімо галку, ой пошлімо чорну аж до Січі рибу їсти, ох нехай донесе, ох нехай донесе до кошового вісти. ЗОЮР. I. 136. Донести́ у ву́ха. Довести до сведения. Як (хто) донесе татові у вуха, то зараз їй смерть. Уман. у.
Доноси́ти, ся. См. Доно́шувати, ся.