Словник української мови (1927)/донець

by Борис Грінченко

◀ донехочу

Словник української мови Борис Грінченко Д донець

донечка ▶

Київ: Горно, 1927

Доне́ць, нця́, м. 1) Донской козак. Лавр. 145. Ум. До́нчик, до́нчичок. Молодая удова двох дончиків любила. Чуб. V. 921. Став дончичок розмовлять. Чуб. V. 952. 2) Восточный ветер (дующий со стороны Дона). Сл. Яворн.