Словник української мови (1927)/долупити
| ◀ долупатися | Словник української мови Д долупити |
долупитися ▶ |
|
Долу́плювати, люю, єш, сов. в. долупи́ти, плю́, пиш, гл. Оканчивать, окончить сдирание чего-нибудь.
| ◀ долупатися | Словник української мови Борис Грінченко Д долупити |
долупитися ▶ |
|
Словник української мови — Д
долупити
Борис Грінченко
1927
Долу́плювати, люю, єш, сов. в. долупи́ти, плю́, пиш, гл. Оканчивать, окончить сдирание чего-нибудь.