Словник української мови (1927)/доколінчитися

by Борис Грінченко

◀ доколінниці

Словник української мови Борис Грінченко Д доколінчитися

доколоти ▶

Київ: Горно, 1927

Доколі́нчитися, чуся, чишся, гл. Побить до того, что… Колінчив я, колінчив дурне порося, да й доколінчивсь, що там і здохло. Г. Барв. 315.