Словник української мови (1927)/доказчик
| ◀ доказувати | Словник української мови Д доказчик |
доказчиця ▶ |
|
Дока́зчик, ка, м. Уличитель, *обличитель. Сл. Нік. Хоть його і під суд оддадуть, та як доказчиків нема, то так він і надіється, що йому все так і минеться. Кв.