Словник української мови (1927)/дожидати
| ◀ дожидання | Словник української мови Д дожидати |
дожидатися ▶ |
|
Дожида́ти, да́ю, єш, сов. в. ді(о)жда́ти, жду́, деш, гл. Дожидать, дождаться, ожидать, поджидать. Добре роби, доброго й кінця дожидай. Ном. № 7178. Ой я тебе, козаченьку, що-дня дожидаю. Мет. 7. Щоб ти не діждав сонечка праведного побачити! Ном. № 3770. Не діждуть вони сього, невірні душі! К. ЧР. *А не ді́ждеш! А не ді́жде! Не исполнится (чье-либо) желание, чорта с два. Тобіл.