Словник української мови (1927)/додумувати
| ◀ додумати | Словник української мови Д додумувати |
додумуватися ▶ |
|
Доду́мувати, мую, єш, сов. в. доду́мати, маю, єш, гл. 1) Окончить думать. Ще й не додумала Христя своїх думок. Мир. Пов. I. 158б. 2) Придумывать, придумать. Пішов… додумать, як би то скувать кайдани на римлян. Шевч. 642.