Словник української мови (1927)/договорити
| ◀ договірний | Словник української мови Д договорити |
договорчий ▶ |
|
Договори́ти, ся. См. Догово́рювати, ся.
| ◀ договірний | Словник української мови Борис Грінченко Д договорити |
договорчий ▶ |
|
Словник української мови — Д
договорити
Борис Грінченко
1927
Договори́ти, ся. См. Догово́рювати, ся.