Словник української мови (1927)/довірочний
| ◀ довірливий | Словник української мови Д довірочний |
довіршовувати ▶ |
|
*Довіро́чний, а, е. Доверительный. Сл. Нік.
| ◀ довірливий | Словник української мови Борис Грінченко Д довірочний |
довіршовувати ▶ |
|
Словник української мови — Д
довірочний
Борис Грінченко
1927
*Довіро́чний, а, е. Доверительный. Сл. Нік.