Словник української мови (1927)/довікувати
| ◀ до-віку | Словник української мови Д довікувати |
довільний ▶ |
|
Довікува́ти, ку́ю, єш, гл. Дожить. Не довікуєш ти так віку. Хата, 165.
| ◀ до-віку | Словник української мови Борис Грінченко Д довікувати |
довільний ▶ |
|
Словник української мови — Д
довікувати
Борис Грінченко
1927
Довікува́ти, ку́ю, єш, гл. Дожить. Не довікуєш ти так віку. Хата, 165.