Словник української мови (1927)/довжити

by Борис Грінченко

◀ довжиня

Словник української мови Борис Грінченко Д довжити

довжник ▶

Київ: Горно, 1927

До́вжи́ти, жу, жиш, гл. 1) Длить, удлинять. Старе, старе, що само й з міста не зведеться, а ще йому бог віку довжить. Черном. 2) До́вжити. Проходить ра́лом по ниве в длину ее. Нежин. у. НВолын. у. Чуб. VII. 400.