Словник української мови (1927)/довго

by Борис Грінченко

◀ довгість

Словник української мови Борис Грінченко Д довго

довгобразий ▶

Київ: Горно, 1927

До́вго, нар. 1) Длинно. 2) Долго, продолжительно. Добро довго пам'ятається, а зло ще довше. Ном. № 4434. Ум. Довге́нько. І довгенько ви жили з ним. МВ. II. 35.