Словник української мови (1927)/довбеха

by Борис Грінченко

◀ довбенька

Словник української мови Борис Грінченко Д довбеха

довбешка ▶

Київ: Горно, 1927

Довбе́ха, хи, довбе́шка, ки, ж. 1) Колотушка. Чуб. III. 13. Вас. 175. Пристань, пристань до вербунки, будеш їсти з маслом булки; будеш їсти, будеш пити, довбешкою воші бити. Ном. № 12511. 2) Тупица, тупая голова.