Словник української мови (1927)/днина
| ◀ днешній | Словник української мови Д днина |
днити ▶ |
|
Дни́на, ни, ж. День. Г. Барв. 246. Грин. III. 302. Яка весняна днина, а він цілий день не їв. Каменец. у. Ой не хвалися, не ти ж їх кохала: кохала ненька старенька ясного сонця против віконця, ясної днини против кватири. Чуб. III. 299. Ум. Дни́нка. В суботу на годинку, в неділю на всю днинку. Гол. II. 99.