Словник української мови (1927)/дзиз
◀ дзижчати | Словник української мови Д дзиз |
дзизкучий ▶ |
|
Дзиз, за, м. Овод. Січеться в вічі дзизом. Він ди́виться на ме́не дзи́зом. Он волком на меня смотрит, неприязненно смотрит. Чи не наробив я часом якого бешкету в хаті під п'яну руч, бо щось дзизом усі дивлються на мене. Грин. II. 179.