Словник української мови (1927)/дзенькати
| ◀ дзень! | Словник української мови Д дзенькати |
дзеня ▶ |
|
Дзе́нькати, каю, єш, одн. в. дзе́нькнути, ну, неш, гл. 1) Звонить, звенеть, преимущественно прерывисто, звякать. Ото ж, мабуть, тоді ключик упав, як я казала, що щось дзенькнуло. Новомоск. у. 2) Ударить, нанести удар. Як дзенькнув його по вуху, так той аж тричі перекинувся. Харьк. у. Сл. Яворн.